курликати
КУРЛИ́КАТИ, курли́каю, курли́каєш і курли́чу, курли́чеш, недок. Видавати звук «курли» (про журавля).
Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курлйчу ть Журавлів ключі (Щог., Поезії, 1958, 173);
І тільки б слухати тонкий синиці свист, І журавлиний ключ, що тепло так курличе (Рильський, Поеми, 1957, 224);
// Видавати, утворювати звуки, що нагадують крик журавля.
Курличуть колеса. Ось шина ударила в корінь, забряжчали орчики (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 516).
Словник української мови (СУМ-11)