курликання

КУРЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. курли́кати і звуки, утворювані цією дією.

Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курликали журавлі, і те призивне курликання довго бриніло в теплому й тихому повітрі (Донч., II, 1956, 464);

Споловіла кукурудза по городам та курликання журавлів все ще чимось нагадували Павлині ту першу осінь (Вільде, Сестри.., 1958, 335).

Значення в інших словниках

1. курликання — курли́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. курликання — -я, с. Дія за знач. курликати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. курликання — КУРЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. курли́кати і звуки, утворювані цією дією. Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курликали журавлі, і те призивне курликання довго бриніло в теплому й тихому повітрі (О.  Словник української мови у 20 томах