кінничий
КІННИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що ко́нюх.
Стояли вони [коні ] в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (Мур., Бук. повість, 1959, 7).
Словник української мови (СУМ-11)КІННИ́ЧИЙ, чого, ч., рідко. Те саме, що ко́нюх.
Стояли вони [коні ] в стайні окремо, і ніхто, крім старшого кінничого, до них близько й приступитися не смів (Мур., Бук. повість, 1959, 7).
Словник української мови (СУМ-11)