кінський
КІ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кінь 1.
Тільки іскра з-під копит кінських сипнула та й з очей зникли [Кармель з товаришами] (Вовчок, І, 1955, 360);
Йому здалека відповідало кінське іржання (Донч., II, 1956, 47);
Кінський табун;
// Власт. коневі, коням.
Коні бігли клусом. Пахло збіжжям, кінським потом, дорожньою пилюкою, полями (Томч., Готель.., 1960, 34);
// Такий, як у коня.
Пив він, зажмуривши очі, великими кінськими ковтками (Тют., Вир, 1964, 320);
// Признач. для коней.
В лице вдарило теплим духом кінського стійла (Тют., Вир, 1964, 27);
Кінська збруя (упряж).
Кі́нський двір — приміщення для коней; стайня;
Кі́нський я́рмарок; Кі́нська торго́виця — місце, де торгують кіньми.
∆ Кі́нська си́ла — одиниця потужності, що дорівнює 75 кілограмометрам на секунду, або 0,736 кіловат.
Наші конструктори працюють над створенням гусеничного трактора потужністю 150 кінських сил (Ком. Укр., 2, 1967, 51);
Кі́нський заво́д — спеціальне господарство для розведення породистих, племінних коней.
— У вас спеціальні кінські заводи є, чи коней до кавалерії постачають різні люди? (Ю. Янов., II, 1958, 114).
2. Те саме, що кі́нний 1.
За вербами заторохтів кінський візок (Н.-Лев., II, 1956, 279);
Кінська тяга; Кінські граблі;
//Пов’язаний з їздою на конях.
— Іподром [з літака], де кінські перегони неділями влаштовуються,— ..не широкий шлях, а кинутий на зеленім килимі мотузок… (Вишня, І, 1956, 208).
3. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.
Кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (Коцюб., II, 1955, 215);
По берегах і корчах.. кінської м’яти вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Кобр., Вибр., 1954, 142);
Серед високобілкових культур важливе місце займає кінський біб (Колг. Укр., 3, 1961, 22);
Кінський зуб; Кінський каштан.
Словник української мови (СУМ-11)