кісонька

КІ́СОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кі́ска¹.

[Маруся:] Ой, глянь, матінко, на мене. Чи не болить серденько у тебе, Що розплели кісоньку у мене? (Н.-Лев., II, 1956, 432);

А вона його вже ждала У долині, у гаю, Ніжним гребенем чесала Чорну кісоньку свою (Олесь, Вибр., 1958, 381).

Значення в інших словниках

1. кісонька — кі́сонька іменник жіночого роду від: коса́  Орфографічний словник української мови
2. кісонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до кіска I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кісонька — КІ́СОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кі́ска¹. [Маруся:] Ой, глянь, матінко, на мене, Чи не болить серденько у тебе, Що розплели кісоньку у мене? (І. Нечуй-Левицький); А вона його вже ждала У долині, у гаю, Ніжним гребенем чесала Чорну кісоньку свою (О.  Словник української мови у 20 томах
4. кісонька — Кі́сонька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кісонька — Кісонька и кісочка, -ки ж. ум. отъ коса.  Словник української мови Грінченка