лабуштан
ЛАБУШТА́Н, у, ч., бот., діал. Тоя.
В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (Коцюб., II, 1955, 313).
Словник української мови (СУМ-11)ЛАБУШТА́Н, у, ч., бот., діал. Тоя.
В тихім плесі потічка, над яким горів царівник сонячним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібно кумкали жаби (Коцюб., II, 1955, 313).
Словник української мови (СУМ-11)