ладки
ЛА́ДКИ, док, мн. (одн. ла́дка, и, ж.), дит. Долоні.
Ладки, ладоньки, ладусі, ой ладусі, ладки! Де були ви? У бабусі (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 13).
Би́ти ла́дки кому — плескати в долоні до дитини.
От такі, було, слова промовляв, а сама до дитини всміхається й ладки їй б’є (Вовчок, І, 1955, 268).
Словник української мови (СУМ-11)