лак
ЛАК, у, ч.
1. Плівкотворний розчин смол або ефірів целюлози в спирті, скипидарі або маслі, яким покривають яку-небудь поверхню для її збереження і блиску.
Лаки різні, скипидар, фарби, дубильні речовини! Все це дає нам ліс (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 101);
*У порівн. Друга верба розчахнулась.. і погналась вгору двома зеленими гніздами з блискучим листом, неначе помазаним лаком.., (Н.-Лев., II, 1956, 159);
тільки одн. // Блискучий застиглий шар цього розчину на поверхні якого-небудь предмета.
Карпо Петрович піднявся з-за столу, похитався на блискучих од лаку чоботях і підійшов до канапи (Коцюб., II, 1955, 368);
Новий більярд виблискував свіжим лаком (Десняк, Десну.., 1949, 199);
*Образно. Залива крізь листя стежку скверу Сонячний жовтогарячий лак (Нерв., II, 1958, 57).
2. також мн., перен. Про вироби з дерева, шкіри і т. ін., поверхня яких вкрита застиглим шаром цього розчину.
Химери плели ж на нас усі, хто в лаки, в лоски обкрилися — меншовики, есери — буржуазії кляті підголоски (Тич., І, 1957, 206).
3. перен. Про зовнішній блиск.
◊ Покри́тий [роже́вим] ла́ком — ідеалізований, прикрашений.
Позитивні герої [творів деяких авторів] покриті рожевим лаком, негативні — найчорнішою сажею (Рад. літ-во, 3, 1957, 13).
Словник української мови (СУМ-11)