лебедиця
ЛЕБЕДИ́ЦЯ, і, ж. Самка лебедя (у 1 знач.).
— Я не лебідь, а лебедиця. Я князівна,— промовила до Юрка лебедиця людською мовою (Н.-Лев., III, 1956, 290);
*У порівн. Вся вона була якась внутрішньо чиста, мов лебедиця (Гур., Друзі.., 1959, 146).
Словник української мови (СУМ-11)