легінювати

ЛЕГІНЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал. Парубкувати.

Той цар мав сина, котрий легінював до тридцяти років (Калин, Закарп. казки, 1955, 210).

Значення в інших словниках

1. легінювати — легінюва́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. легінювати — -юю, -юєш, недок., діал. Парубкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови