линва
ЛИ́НВА, и, ж. Товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту; канат.
Робітник від млинка стояв над ямою і торгав линву, що зовсім вільно звисала з валу (Фр., І, 1955, 108);
М’язисті плечі й дебелі руки — все тіло [шахтаря] переплетене м’язами, як вузлами сталевої линви (Чорн., Красиві люди, 1961, 10);
*У порівн. Регіт, гамір, шум.. Язики, як линви, лиця розпашілі, в них прихована гроза (Тют., Вир, 1964, 176).
Словник української мови (СУМ-11)