лисячий

ЛИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до лис і лиси́ця.

Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами (Тют., Вир, 1964, 228);

Мельник викресав вогню і освітив вузьку, як лисяча нора, печеру (Коцюб., І, 1955, 353);

// Зробл. із хутра лиса, лисиці.

У діда.. з лисячої шапки, яку він і влітку не знімає, мов із стріхи, вода капотить (Руд., Остання шабля, 1959, 439);

На ніжних її плечах не лисяча горжетка, а зелені погони з трьома червоними нашивками (Вишня, І, 1956, 313);

// Такий, як у лиса, лисиці.

Рудий песик з лисячою мордочкою сидів біля драбини (Донч., Ю. Васюта, 1950, 136);

// перен. Хитрий, лукавий.

Безсила злість в очах.., а на обличчі закостеніла та ж солодка лисяча осмішка [усмішка] (Вас., IV, 1960, 43);

Герман уважно дивився на дебелу коротку потилицю Рідкодуба і думав про напористість уповноваженого та про лисячу вдачу Христича (Кир., Вибр., 1960, 205).

Значення в інших словниках

1. лисячий — ли́сячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лисячий — Лисичий; (- вдачу) хитрий, лукавий, с. підступний.  Словник синонімів Караванського
3. лисячий — -а, -е. Прикм. до лис і лисиця. || Зробл. із хутра лиса, лисиці. || Такий, як у лиса, лисиці. || перен. Хитрий, лукавий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лисячий — ЛИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до лис і лиси́ця. Лисиці в капкані нема, дарма що він защекнувся, лиш стирчить цурупалок закривавленої лисячої лапи, і овальні печатки, мішма з розсипаними брусницями...  Словник української мови у 20 томах
5. лисячий — Ли́сячий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лисячий — Лисячий, -а, -е = лисичий. Знайшов собі таких хороших кравців, дав їм лисячих... шкурок. Грин. II. 176.  Словник української мови Грінченка