лисячий

ли́сячий

-а, -е.

Прикм. до лис і лисиця.

|| Зробл. із хутра лиса, лисиці.

|| Такий, як у лиса, лисиці.

|| перен. Хитрий, лукавий.

Значення в інших словниках

1. лисячий — ли́сячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лисячий — Лисичий; (- вдачу) хитрий, лукавий, с. підступний.  Словник синонімів Караванського
3. лисячий — ЛИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до лис і лиси́ця. Лисиці в капкані нема, дарма що він защекнувся, лиш стирчить цурупалок закривавленої лисячої лапи, і овальні печатки, мішма з розсипаними брусницями...  Словник української мови у 20 томах
4. лисячий — Ли́сячий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лисячий — ЛИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до лис і лиси́ця. Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами (Тют., Вир, 1964, 228); Мельник викресав вогню і освітив вузьку, як лисяча нора, печеру (Коцюб., І, 1955, 353); // Зробл. із хутра лиса, лисиці. У діда..  Словник української мови в 11 томах
6. лисячий — Лисячий, -а, -е = лисичий. Знайшов собі таких хороших кравців, дав їм лисячих... шкурок. Грин. II. 176.  Словник української мови Грінченка