Лисичий; (- вдачу) хитрий, лукавий, с. підступний.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
лисячий —
ли́сячий прикметник
Орфографічний словник української мови
лисячий —
-а, -е. Прикм. до лис і лисиця. || Зробл. із хутра лиса, лисиці. || Такий, як у лиса, лисиці. || перен. Хитрий, лукавий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лисячий —
ЛИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до лис і лиси́ця. Лисиці в капкані нема, дарма що він защекнувся, лиш стирчить цурупалок закривавленої лисячої лапи, і овальні печатки, мішма з розсипаними брусницями...
Словник української мови у 20 томах
лисячий —
Ли́сячий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лисячий —
ЛИ́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до лис і лиси́ця. Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами (Тют., Вир, 1964, 228); Мельник викресав вогню і освітив вузьку, як лисяча нора, печеру (Коцюб., І, 1955, 353); // Зробл. із хутра лиса, лисиці. У діда..
Словник української мови в 11 томах
лисячий —
Лисячий, -а, -е = лисичий. Знайшов собі таких хороших кравців, дав їм лисячих... шкурок. Грин. II. 176.
Словник української мови Грінченка