лляний
ЛЛЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до льон.
У сільському господарстві часто використовують як паливо.. лляну кострицю (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 30);
Краще за нього [проса на печі] хіба тільки лляне насіння (Багмут, Опов., 1959, 3);
// Вигот. з насіння льону.
Лляна олія має важливе промислове значення (Екстр. метод. доб. олії.., 1958, 9);
// Зробл. з волокон льону.
Вона все було сидить.. і виводить голос, як лляну тонку нитку (Н.-Лев., І, 1956, 61);
// Вигот. з прядива, що є результатом обробки волокон льону.
Не простого — лляного полотна тридцять локтів узяла (Укр.. думи.., 1955, 21);
// Пошитий з полотна, виготовленого з прядива льону.
Надіне Марина сорочку тонку лляну, затягнеться поясом шовковим (Мирний, IV, 1955, 231);
В костюмі лляному білім Комсомольців прийшов вітати Молодий голова артілі (Забашта, Нові береги, 1950, 57).
2. Схожий світлим кольором і м’якістю на волокна льону (про волосся).
Правила парусом донька рибалки, коси у неї лляні (Гонч., Вибр., 1959, 277);
З-під зсунутої хустки вибилися лляні пасма кіс (Речм., Весн. грози, 1961, 108).
Словник української мови (СУМ-11)