лобик
ЛО́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1.
Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Мирний, І, 1954, 150);
Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками… (Кроп., Сини.., 1948, 7).
Словник української мови (СУМ-11)