Значення в інших словниках
-
лобик —
ло́бик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
лобик —
-а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лобик —
ЛО́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1. Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Панас Мирний); Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками... (М.
Словник української мови у 20 томах
-
лобик —
ЛО́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1. Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Мирний, І, 1954, 150); Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками… (Кроп., Сини.., 1948, 7).
Словник української мови в 11 томах
-
лобик —
Розташований у півциркульній ніші над прямокутним вікном півкруглий цегляний виступ. Характерний для архітектури Московії XVI–XVII ст.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
лобик —
Лоб, лоба м. = ліб. Чужий лоб скубши, треба й свого наставити. Ном. № . Ні з того, ні з сього бери за лоб один другого. Ном. № 3517. ум. лобик, лобичок, лобо́к, лобочок. А які твої телята? — На лобку лисинка, на шийці мотузочка. Ном. № 12841.
Словник української мови Грінченка