ложечка
ЛО́ЖЕЧКА, и, ж.
1. Зменш. до ло́жка.
Стась мовчав і тільки колотив ложечкою чай (Н.-Лев., II, 1956, 74);
Опущена в гарячий чай металева ложечка, дістаючи теплоту від чаю, нагрівається (Фізика, II, 1957, 19);
Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461);
// Пестл. до ло́жка.
Дівчатам вже не до їжі.. Треба своє діло справляти; та, не бравшись за ложечки, і заспівали (Кв.-Осн., II, 1956, 74);
— Дайте мені, голубко, борщику трошки.. Хоч дві ложечки (Коцюб., І, 1955, 454).
2. чого. Деталь деяких машин і знарядь.
Її [картоплю] добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в грунт без пропусків (Хлібороб Укр., 12, 1964, 13).
3. розм. Нижня частина грудей під ребрами.
Удар Зірченкові припав під ложечку, і той звалився, задихаючись (Воскр., Весна.., 1939, 37).
◊ Сса́ти (засса́ти, смокта́ти, засмокта́ти і т. ін.) під ло́жечкою — боліти, пекти у нижній частині грудей під ребрами.
— Ой, скупий же ви народ — армійські інтенданти!.. У вас під ложечкою ссе, коли треба розкошелитись (Руд., Вітер.., 1958, 172);
Проганяючи всякі злі думки, Євген Вікторович відчув, як знов засмоктало в нього під ложечкою (Ле, Міжгір’я, 1953, 354).
Словник української мови (СУМ-11)