лузати
ЛУЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Розкушувати, розгризати, видобуваючи зернятко насіння, горіхів і т. ін.
Онися походжала по світлиці та лузала насіння (Н.-Лев., III, 1956, 64);
Вони нервово продовжували розмову, час од часу лузаючи мигдалеві горішки (Досв., Гюлле, 1961, 74);
Як гарно лузати смажені гарбузці довгими зимовими вечорами (Донч., Вибр., 1948, 236).
2. Те саме, що лу́щити 1.
Лузати кукурудзу.
Словник української мови (СУМ-11)