лук
ЛУК, а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги.
Прострілив би я вас з лука, Та з лука не палко; Положив би вічно спати — Та все чогось жалко! (Руд., Тв., 1956, 55);
Скіфи були войовничими племенами.. Їх озброєння складалося з луків, стріл, списів і мечів (Іст. УРСР, І, 1953, 25);
*У порівн. Її струнка фігура зігнулась од напруги, як тугий лук (Коцюб., І, 1955, 368).
◊ Як з лу́ка — дуже швидко.
Рудик шльогав коні лозиною і гукав: — Лети мені, кров чортова, як з лука! (Кос., Новели, 1962, 134).
Словник української мови (СУМ-11)