лук
ЛУК, а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги.
Прострілив би я вас з лука, Та з лука не палко; Положив би вічно спати — Та все чогось жалко! (Руд., Тв., 1956, 55);
Скіфи були войовничими племенами.. Їх озброєння складалося з луків, стріл, списів і мечів (Іст. УРСР, І, 1953, 25);
*У порівн. Її струнка фігура зігнулась од напруги, як тугий лук (Коцюб., І, 1955, 368).
◊ Як з лу́ка — дуже швидко.
Рудик шльогав коні лозиною і гукав: — Лети мені, кров чортова, як з лука! (Кос., Новели, 1962, 134).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лук — (ручна зброя для метання стріл) р. сагайдак. Словник синонімів Полюги
- лук — лук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лук — див. кривий Словник синонімів Вусика
- лук — -а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги. Як із лука — дуже швидко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лук — ЛУК, а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги. Упав прострілений з лука джура (О. Бердник); Прострілив би я вас з лука! Та з лука не палко! Положив би вічно спати, Та все чогось жалко! (С. Словник української мови у 20 томах
- лук — лук скрут, вигин (ст): Між повалею й долівкою розтягненим луком укладався дим. На долівку разом з брудними недокурками падали і непотребні, й зужиті слова (Нижанківський); Трамвай заскреготів і лагідним луком скрутив у напрямі Вулецької. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- Лук — див. Лук, Микола Іванович Філософський енциклопедичний словник
- лук — ЛУК (ручна зброя для метання стріл, що має вигляд стягнутої тятивою дуги), САГАЙДА́К рідше. Напруживши останні сили, Мамаюк підняла лук і пустила стрілу з кістяним наконечником (М. Трублаїні); Вона (дівчина) летіла, як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (П. Панч). Словник синонімів української мови
- лук — (давньорус.) Термін, який вживається у низці журнальних статей замість традиційного в архітектурознавстві "арка". Архітектура і монументальне мистецтво
- лук — Лук, -ка м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. н. п. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Словник української мови Грінченка