1. Словник української мови в 11 томах

лука

ЛУ́КА, и, ж. Рівна місцевість, вкрита трав’янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду.

Степ без краю; зелені та м’які луки понад річкою; темні луги з дібровами (Вовчок, І, 1955, 169);

На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40).

ЛУКА́, и́, ж.

1. Вигин переднього або заднього краю сідла.

Він на луку в сідлі упирає — До Києва на вороному коні скакає (Мирний, V, 1955, 273);

Підвівшись на стременах, він сідає на задню луку свого розгойданого сідла й дає коневі волю (Мик., II, 1957, 54).

2. Дугоподібний вигин русла річки або берега річки, моря.

Ріка Буг, що вигиналася тут лукою, оперізувала гору і все старе місто з трьох боків (Кач., Вибр., 1947, 277);

Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Перв., Невигадане життя, 1958, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лука — Лу́ка, люка: — прогалина [13] Словник з творів Івана Франка
  2. лука — (місцевість з травою) луг, (за садибою) царинка, (заплавна) оболонь. Словник синонімів Полюги
  3. Лука — Лука́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. лука — ЛУКА – ЛУГ Лука. Місцевість, укрита трав’янистою рослинністю. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Т.Шевченко); А за горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою (І. Літературне слововживання
  5. лука — Оболонь, заплава, пасовисько, сіножать, сов. луг; (при садибі) левада. Словник синонімів Караванського
  6. Лука — (ім'я) Лукаш Словник чужослів Павло Штепа
  7. лука — див. низовина Словник синонімів Вусика
  8. лука — I л`ука-и, ж. Рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. II лук`а-и, ж. 1》 Вигин переднього або заднього краю сідла. 2》 Дугоподібний вигин русла річки чи берега річки, моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. лука — ЛУКА́, и́, ж. 1. Вигин переднього або заднього краю сідла. Він на луку в сідлі упирає – До Києва на вороному коні скакає (Панас Мирний); Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусіда, який також куняв, руками впершись в луку сідла (Василь Шевчук)... Словник української мови у 20 томах
  10. Лука — Дочекався Луки, ані хліба, ні муки. Про бідних людей, які дуже скоро з'їли що зародило на їх маленьких нивках. Св. Луки 31-го жовтня. Як не придбаєш до Луки, то не буде ані хліба, ані муки. Як не придбаєш за теплої погоди, то будеш терпіти голод. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. лука — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Словник синонімів української мови
  12. Лука — Лука́, -ки́, -ці́, Лу́ко́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. лука — 1. Рівна місцевість у парку, поросла травою й кущами. 2. Дугоподібний вигин русла річки. Архітектура і монументальне мистецтво