лука
ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Хвилин за п'ятнадцять ліс кінчився і попереду розстилалися зелені луки (П. Кочура); — Знаєш, Василю, ще такою косою на моєму лазу ніхто не скуб травичку! — кинув ґазда (І. Чендей); Сула вилася нанизу срібною стрічкою по зелених лугах, по сіножатях (І. Нечуй-Левицький); В поході часто і в бою, на свіжій луговині солдат згада сім'ю свою (М. Рудь); На одшибі стояв один одним Високий дуб; а там, за ним, ..простяглася Лужина шовкова геть-геть... (Укр. поети-романтики); У темняві вечора вирізьблювалися зелені свіжі царинки, вкриті, мов килимом, травичкою (А. Крушельницький); Ще не озвались на прилуці Уранішні перепілки, А косарі уже по ручці Пройшли від шляху до ріки (І. Вирган); На оболоні ходили корови, телята і щипали мокру травицю (Панас Мирний); Веслом озвалась оболоня, Кругами плесо б'є живе (М. Стельмах).
ЗА́КРУТ (крутий поворот, вигин — перев. річки, дороги), КОЛІ́НО, ЛУКА́, ЗАЛО́М, ЗА́ВОРО́Т, ЗА́КРУТЕНЬ розм., ЗА́ВЕРТЕНЬ розм., ЗГИН розм., ЗАКРУ́ТИНА діал., МЕА́НДР геол. Поет сідав на лаві в саду. Вибирав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); У місці, де річка Бистра.. робила коліно, було "чудодійне джерело" (Ірина Вільде); Кривою козацькою шаблею сяяла лука ріки (Л. Первомайський); Білі човники в заломі ріки пристали до берега мерехтливою зграйкою (О. Гуреїв); З літами ріка замулюється, заростає, розбігаються протоки, завертні, закрутні (К. Гордієнко); Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах (І. Франко); Внаслідок часткових відхилень від свого попереднього напрямку ріка утворює повороти, які називаються меандрами (з наукової літератури). — Пор. зви́вина, 2. петля́.
Значення в інших словниках
- лука — Лу́ка, люка: — прогалина [13] Словник з творів Івана Франка
- лука — (місцевість з травою) луг, (за садибою) царинка, (заплавна) оболонь. Словник синонімів Полюги
- Лука — Лука́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лука — ЛУКА – ЛУГ Лука. Місцевість, укрита трав’янистою рослинністю. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Т.Шевченко); А за горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою (І. Літературне слововживання
- лука — Оболонь, заплава, пасовисько, сіножать, сов. луг; (при садибі) левада. Словник синонімів Караванського
- Лука — (ім'я) Лукаш Словник чужослів Павло Штепа
- лука — див. низовина Словник синонімів Вусика
- лука — I л`ука-и, ж. Рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. II лук`а-и, ж. 1》 Вигин переднього або заднього краю сідла. 2》 Дугоподібний вигин русла річки чи берега річки, моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лука — ЛУКА́, и́, ж. 1. Вигин переднього або заднього краю сідла. Він на луку в сідлі упирає – До Києва на вороному коні скакає (Панас Мирний); Козак зиркнув на хмару, штурхнув сусіда, який також куняв, руками впершись в луку сідла (Василь Шевчук)... Словник української мови у 20 томах
- Лука — Дочекався Луки, ані хліба, ні муки. Про бідних людей, які дуже скоро з'їли що зародило на їх маленьких нивках. Св. Луки 31-го жовтня. Як не придбаєш до Луки, то не буде ані хліба, ані муки. Як не придбаєш за теплої погоди, то будеш терпіти голод. Приповідки або українсько-народня філософія
- Лука — Лука́, -ки́, -ці́, Лу́ко́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лука — ЛУ́КА, и, ж. Рівна місцевість, вкрита трав’янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. Степ без краю; зелені та м’які луки понад річкою; темні луги з дібровами (Вовчок, І, 1955, 169)... Словник української мови в 11 томах
- лука — 1. Рівна місцевість у парку, поросла травою й кущами. 2. Дугоподібний вигин русла річки. Архітектура і монументальне мистецтво