1. Словник української мови у 20 томах

лук

ЛУК, а, ч.

Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги.

Упав прострілений з лука джура (О. Бердник);

Прострілив би я вас з лука! Та з лука не палко! Положив би вічно спати, Та все чогось жалко! (С. Руданський);

Тільки тепер дівчина насмілилася підняти голову — крізь зелене листя вона побачила широку зігнуту спину із накинутою сірою шкурою, сагайдак зі стрілами й лук, приторочені до сідла, і зібраний кільцем довгий аркан (Д. Білий);

Ходив iз лiнькою [дядьо Павлусь], неначе тяг за собою рядно. Але зате часом як загориться, так ураз тугий, як лук, стане (В. Винниченко);

* У порівн. Слова натягувать, як луки, щоб вчасно збити на льоту нерозшифрованої муки невiдворотну німоту (Л. Костенко).

Стріля́ти / стре́лити (стрі́лити) із лу́ка (рога́тки і т. ін.) див. стріля́ти.

◇ (1) Як з лу́ка, зі сл. леті́ти, іти і т. ін. – дуже швидко, легко.

[Ярош:] Чудово, Любо! Чудово! [Шумейко:] Дивись, Андрію Васильовичу. Як з лука пішла [машина] (І. Микитенко);

Рудик шльогав [шмагав] коні лозиною і гукав: – Лети мені, кров чортова, як з лука! (Г. Косинка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лук — (ручна зброя для метання стріл) р. сагайдак. Словник синонімів Полюги
  2. лук — лук іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. лук — див. кривий Словник синонімів Вусика
  4. лук — -а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги. Як із лука — дуже швидко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лук — лук скрут, вигин (ст): Між повалею й долівкою розтягненим луком укладався дим. На долівку разом з брудними недокурками падали і непотребні, й зужиті слова (Нижанківський); Трамвай заскреготів і лагідним луком скрутив у напрямі Вулецької. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. Лук — див. Лук, Микола Іванович Філософський енциклопедичний словник
  7. лук — ЛУК (ручна зброя для метання стріл, що має вигляд стягнутої тятивою дуги), САГАЙДА́К рідше. Напруживши останні сили, Мамаюк підняла лук і пустила стрілу з кістяним наконечником (М. Трублаїні); Вона (дівчина) летіла, як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (П. Панч). Словник синонімів української мови
  8. лук — ЛУК, а, ч. Ручна зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги. Прострілив би я вас з лука, Та з лука не палко; Положив би вічно спати — Та все чогось жалко! (Руд., Тв., 1956, 55); Скіфи були войовничими племенами.. Словник української мови в 11 томах
  9. лук — (давньорус.) Термін, який вживається у низці журнальних статей замість традиційного в архітектурознавстві "арка". Архітектура і монументальне мистецтво
  10. лук — Лук, -ка м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. н. п. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Словник української мови Грінченка