лупень
ЛУ́ПЕНЬ, пня, ч., діал. Побої.
Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (Козл., Ю. Крук, 1950, 131).
Да́ти лу́пня кому — побити кого-небудь.
Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати! (Номис, 1864, № 3986);
Ілько.. крутнувся мерщій за батогом яким, щоб іще пужалном дати йому за все доброго лупня (Козл., Ю. Крук, 1950, 81).
Словник української мови (СУМ-11)