ляля
ЛЯ́ЛЯ, і, ж., розм.
1. Дитина (звичайно мала).
Що можна лялі, того не можна мамі (Мирний, II, 1954, 129);
Ось іде мама… А біля мами — ляля… Лялі — років шість (Вишня, І, 1956, 398);
*У порівн. Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Шевч., II, 1953, 60).
2. Те саме, що ля́лька 1.
Продавщиця в білому халаті моїй онучці лялю подає (Сос., Близька далина, 1960, 100).
Словник української мови (СУМ-11)