лясь

ЛЯСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. ля́скати.

А що вже кручений той Яків, сама Жалійка скаже: вулицею йде, — по нозі лясь, верть, круть (Горд., Чужу ниву.., 1947, 27);

— А один син Семенів як підскоче та мене кулаком по пиці лясь! — так я й заюшивсь! (Гр., II, 1963, 122);

Лясь, як дурний, батогом по воді, та й дивиться: чи смуг не знати? (Укр.. присл.., 1955, 243);

Він за шапку та й лясь дверима (Барв., Опов.., 1902, 109);

— Не вирвешся! — навмисне якнайголосні-ше галасував у кущах уже охрипший економ. У відповідь йому: лясь, лясь! (Вас., II, 1959, 62).

Значення в інших словниках

1. лясь — лясь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лясь — див. бух; падати  Словник синонімів Вусика
3. лясь — виг. Уживається як присудок за знач. ляскати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лясь — ЛЯСЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає короткий, уривчастий звук від удару чим-небудь м'яким або по м'якому. – Не вирвешся! – навмисне якнайголосніше галасував у кущах уже охрипший економ. У відповідь йому: лясь, лясь! (С.  Словник української мови у 20 томах
5. лясь — Лясь! меж. Хлопъ! шльопъ! щелкъ! Лясь дверима, аж глина з стелі посипалась. Г. Барв. 89. Хоч лясь, та тільки не цурайсь. Ном. № 3312. Лясь зубами.  Словник української мови Грінченка