ліплений
ЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ліпи́ти 1.
Посудини, ліплені вільноруч, виготовлені з нечищеної глини (Археол., II, 1948, 105);
// У знач. прикм.
[Кембль:] Портрети лиш мальовані бувають, все ж ліплене і різьблене — кумир, а не портрет (Л. Укр., III, 1952, 31);
Очі з удаваною побожністю підводить [Стадницький ] угору, до ліплених амурів (Стельмах, Хліб.., 1959, 293).
Словник української мови (СУМ-11)