ліпше
ЛІ́ПШЕ.
1. Присл. до лі́пший.
Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше (Укр.. присл.., 1955, 259);
Сама [Устина] орала й сіяла ліпше за любого господаря (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11);
// у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого.
Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама (Л. Укр., V, 1956, 19);
Поволі професор починав одужувати. Щодня йому ставало ліпше (Баш, Проф. Буйко, 1946, 20).
2. у знач. част. Уживається для підкреслення переваги якоїсь дії.
[Лев:] От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Л. Укр., III, 1952, 227);
— Узяв би ти мене ліпше з собою, ..а то тільки душу ятриш (Мур., Бук. повість, 1959, 182).
Словник української мови (СУМ-11)