ліпше
ЛІ́ПШЕ.
1. Присл. до лі́пший.
Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше (Укр.. присл.., 1955, 259);
Сама [Устина] орала й сіяла ліпше за любого господаря (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11);
// у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого.
Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама (Л. Укр., V, 1956, 19);
Поволі професор починав одужувати. Щодня йому ставало ліпше (Баш, Проф. Буйко, 1946, 20).
2. у знач. част. Уживається для підкреслення переваги якоїсь дії.
[Лев:] От ліпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя! (Л. Укр., III, 1952, 227);
— Узяв би ти мене ліпше з собою, ..а то тільки душу ятриш (Мур., Бук. повість, 1959, 182).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ліпше — лі́пше прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ліпше — 1》 Присл. до ліпший. || у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. 2》 у знач. част. Уживається для підкреслення переваги якоїсь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ліпше — ЛІ́ПШЕ. 1. Присл. до лі́пший. Набування премудрості – як же це ліпше від золота, набування ж розуму – добірніше від срібла! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- ліпше — лі́пше краще (м, ср, ст) ♦ лі́пше раз, як ніра́зу (Франко) ♦ одно лі́пше від дру́гого ірон. про двох лихих людей, які одне одного варті (Франко) ♦ що рі́дше, то лі́пше ірон. про дуже рідку страву (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ліпше — Ліпше дерти, як умерти. Оправдання лихвярів. Ліпше пізно, як ніколи. Бо хоч і пізно, а все сповнить свій обовязок. Ліпше псові муха, як буком поза вуха. Ліпше користь хоч мала, чим потерпіти шкоду. Ліпше своя хатка, як чужа палатка. Приповідки або українсько-народня філософія
- ліпше — Ліпш, ліпше нар. Лучше. Ой листи писати — будуть люде знати: ліпш самому сісти поїхати. Чуб. V. 630. Я милого ліпше люблю, як мама дитину. Гол. І. 213. ум. ліпшенько. --------------- Ліпше см. ліпш. Словник української мови Грінченка