ліпше

Значення в інших словниках

1. ліпше — 1》 Присл. до ліпший. || у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. 2》 у знач. част. Уживається для підкреслення переваги якоїсь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ліпше — ЛІ́ПШЕ. 1. Присл. до лі́пший. Набування премудрості – як же це ліпше від золота, набування ж розуму – добірніше від срібла! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
3. ліпше — лі́пше краще (м, ср, ст) ♦ лі́пше раз, як ніра́зу (Франко) ♦ одно лі́пше від дру́гого ірон. про двох лихих людей, які одне одного варті (Франко) ♦ що рі́дше, то лі́пше ірон. про дуже рідку страву (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. ліпше — Ліпше дерти, як умерти. Оправдання лихвярів. Ліпше пізно, як ніколи. Бо хоч і пізно, а все сповнить свій обовязок. Ліпше псові муха, як буком поза вуха. Ліпше користь хоч мала, чим потерпіти шкоду. Ліпше своя хатка, як чужа палатка. Приповідки або українсько-народня філософія
5. ліпше — ЛІ́ПШЕ. 1. Присл. до лі́пший. Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше (Укр.. присл.., 1955, 259); Сама [Устина] орала й сіяла ліпше за любого господаря (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11); // у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. Словник української мови в 11 томах
6. ліпше — Ліпш, ліпше нар. Лучше. Ой листи писати — будуть люде знати: ліпш самому сісти поїхати. Чуб. V. 630. Я милого ліпше люблю, як мама дитину. Гол. І. 213. ум. ліпшенько. --------------- Ліпше см. ліпш. Словник української мови Грінченка