ліпше

лі́пше краще (м, ср, ст)

лі́пше раз, як ніра́зу (Франко)

одно лі́пше від дру́гого ірон. про двох лихих людей, які одне одного варті (Франко)

що рі́дше, то лі́пше ірон. про дуже рідку страву (Франко)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліпше — лі́пше прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ліпше — 1》 Присл. до ліпший. || у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. 2》 у знач. част. Уживається для підкреслення переваги якоїсь дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ліпше — ЛІ́ПШЕ. 1. Присл. до лі́пший. Набування премудрості – як же це ліпше від золота, набування ж розуму – добірніше від срібла! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. ліпше — Ліпше дерти, як умерти. Оправдання лихвярів. Ліпше пізно, як ніколи. Бо хоч і пізно, а все сповнить свій обовязок. Ліпше псові муха, як буком поза вуха. Ліпше користь хоч мала, чим потерпіти шкоду. Ліпше своя хатка, як чужа палатка. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. ліпше — ЛІ́ПШЕ. 1. Присл. до лі́пший. Риба шука — де глибше, а чоловік — де ліпше (Укр.. присл.., 1955, 259); Сама [Устина] орала й сіяла ліпше за любого господаря (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11); // у знач. присудк. сл. Про поліпшення стану хворого. Словник української мови в 11 томах
  6. ліпше — Ліпш, ліпше нар. Лучше. Ой листи писати — будуть люде знати: ліпш самому сісти поїхати. Чуб. V. 630. Я милого ліпше люблю, як мама дитину. Гол. І. 213. ум. ліпшенько. --------------- Ліпше см. ліпш. Словник української мови Грінченка