ліпший
ЛІ́ПШИЙ, а, е. Вищ. ст. до до́брий 1 і га́рний; кращий.
Коли люди до тебе добрі, а ти будь ліпший (Номис, 1864, № 4440);
За життя родичів дівчина зазнала ліпших часів (Л. Укр., III, 1952, 646);
— Усі дерева ростуть довго, чим ліпше дерево, тим довше воно росте (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 108).
Пе́рший-лі́пший див. пе́рший.
Словник української мови (СУМ-11)