лісний
ЛІСНИ́Й¹, а́, е́. Те саме, що лісови́й.
Виряджав [я] свою сім’ю на літнє мешкання, щоб вона серед лісної прохолоди та вільного польового повітря набралася сили та здоров’я (Мирний, V, 1955, 399);
Тремтить якийсь вогник здалека, — Се, певне, в хатині лісній (Л. Укр., IV, 1954, 95);
В глибоких ярах по обох боках дороги гей би засіяв різними лісними й польовими квітами (Кобр., Вибр., 1954, 75);
// у знач. ім. лісна́, но́ї, ж. Лісова русалка; мавка.
Іван знає, що то лісна, а не Марічка, що то вона надить його (Коцюб., II, 1955, 323).
ЛІСНИ́Й², но́го, ч., діал. Лісник (у 1 знач.).
Підплачував [Мендель] лісничих і лісних, щоб гляділи крізь пальці на те, яке і в якій скількості дерево він вивозить із лісу (Фр., VIII, 1952, 384).
Словник української мови (СУМ-11)