лісний
ЛІСНИ́Й¹, а́, е́, заст.
Те саме, що лісови́й.
Виряджав свою сім'ю на літнє мешкання, щоб вона серед лісної прохолоди та вільного польового повітря набралася сили та здоров'я (Панас Мирний);
Тремтить якийсь вогник здалека, – Се, певне, в хатині лісній (Леся Українка);
Якраз тепер на сон клонить: при вдиханні лісного повітря, приємного прохолодою (В. Барка);
Їй пощастило перехопити того самого шофера, який одвозив Фреда і його друзів кудись на далеку лісну галявину (В. Владко);
// у знач. ім. лісни́й, но́го, ч., діал. Лісник (у 1 знач.).
– Маєте знати, я також лісний, я також стрілець, але ваблю звірину по більшій часті в засідку, в сіті (І. Франко);
// у знач. ім. лісна́, но́ї, ж. Лісова русалка; мавка.
Лісна засіває навесні траву й усяке зілля (з переказу);
Іван знає, що то лісна, а не Марічка, що то вона надить його (М. Коцюбинський);
Ніччю приходить лісна, в любу дівчину перекинулася, зове (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)