літописець

ЛІТОПИ́СЕЦЬ, сця, ч.

1. У стародавній Русі — той, хто писав літопис (у 1 знач.).

Літописи складалися на основі різних джерел. Перше з них — власні спостереження самих літописців (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 30);

— Літописець оповідав: князь Святослав ходив легко, як барс (Довж., І, 1958, 293).

2. чого і без додатка, перен. Про того, хто послідовно описує певні події.

Учитель Кочубей був чесним літописцем своєї епохи, і тому жодна більш-менш важлива подія не проходила поза його увагою (Кучер, Прощай.., 1957, 130);

Дніпрогес сам народжував не тільки своїх будівників, а й своїх літописців, — співців гарячих почуттів (Вітч., 8, 1958, 187).

Значення в інших словниках

1. літописець — літопи́сець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. літописець — [л'ітописеиц'] -с'ц'а, ор. -сцеим, м. (на) -сцеив'і/-с'ц'у, мн. -с'ц'і, -с'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. літописець — -сця, ч. 1》 У давній Русі – той, хто писав літопис (у 1 знач.). 2》 чого і без додатка, перен. Про того, хто послідовно описує певні події.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. літописець — ЛІТОПИ́СЕЦЬ, сця, ч. 1. У стародавній Русі – той, хто писав літопис (у 1 знач.). Про наші племена літописець каже, що вони ріжнилися [різнилися] між собою своїми звичаями і побутом (М.  Словник української мови у 20 томах
5. літописець — Літопи́сець, -пи́сця; -пи́сці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)