ліщина
ЛІЩИ́НА, и, ж.
1. Кущ родини березових з їстівними плодами — горіхами.
Кажуть люди, що ліщина Уродила густо; А як в торбу подивлюся, Так у їй і пусто (Щог., Поезії, 1958, 133);
Лишіть мені одну живу берізку, Один-єдиний свіжий кущ ліщини (Мур., Осінні сурми, 1964, 95);
// Тонка, гнучка гілка з цього куща.
Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Н.-Лев., II, 1956, 354).
2. Чагарник з кущів цієї рослини.
Ліщина була така густа, що за десять кроків не видно людини (Шер., В партиз. загонах, 1947, 137);
Тепер в ліщину зайдем серед дубів старих. — Ану, хто перший знайде на цім кущі горіх? (Забіла, У.. світ, 1960, 62).
Словник української мови (СУМ-11)