мазило
МАЗИ́ЛО, а, с.
1. розм. Те саме, що масти́ло 1.
Не поспішаючи, він наблизився до паровоза, дістав звідти мазничку, підійшов до осі під тендером і заходився поратись коло неї, наливаючи туди мазила (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 60).
2. діал. Квач (у 1 знач.).
І мазниця, і мазило уже мені надостило (Чуб., V, 1874, 1061);
Василько наготовив клейстеру, мазило і заховав усе в дуплі бука (Турч., Зорі.., 1950, 11).
Словник української мови (СУМ-11)