малярик
МАЛЯ́РИК¹, а, ч. Пестл. до ма́ля́р.
Коли б же я знала — Малярика б мала, Я б собі милого Та й намалювала (Чуб., V, 1874, 313).
МАЛЯ́РИК², а, ч., розм. Людина, що хворіє на малярію.
Якщо в 1960 році на земній кулі було зареєстровано понад 100 мільйонів нових маляриків, то в Радянському Союзі — близько 360 чоловік, і то переважно з числа мешканців вздовж наших південних кордонів (Хлібороб Укр., 1, 1964, 40).
Словник української мови (СУМ-11)