мама
МА́МА, и, ж. Ласкаве називання матері й звертання до неї.
Усе купиш — лише тата й мами ні (Номис, 1864, № 9376);
— Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає? — В мами спитала дитина (Л. Укр., І, 1951, 60);
Мама застала доню проти дзеркала в новій рожевій сукенці (Вільде, На порозі, 1955, 4);
*Образно. Світе тихий, краю милий, Моя Україно! За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? (Шевч., І, 1951, 225);
*У порівн. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами (Вовчок, VI, 1956, 280);
// Звертання до матері чоловіка або жінки.
— Дивіться, мамо: чи так гарно буде? — питає вона свекрухи, показуючи шитво (Мирний, І, 1949, 360).
Словник української мови (СУМ-11)