манка
МА́НКА, и, ж., розм. Манна крупа.
Кілограм манки; *У порівн. Дощ перетворився на дрібну, як манка, льодову крупу (Грим., Незакінч. роман, 1962, 91);
// Манна каша.
Хлопчик з ліжечка злітав, швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118).
Словник української мови (СУМ-11)