манка

ма́нка

-и, ж., розм.

Манна крупа. Кілограм манки.

|| Манна каша.

Значення в інших словниках

1. манка — Ма́нка: — недостача [33]  Словник з творів Івана Франка
2. манка — ма́нка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. манка — МА́НКА, и, ж., розм. Манна крупа. Кілограм манки; * У порівн. Дощ перетворився на дрібну, як манка, льодову крупу (Я. Гримайло); // Манна каша. Хлопчик з ліжечка злітав, швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
4. манка — (-и) ж., мол. Гроші. У тебе манка є? (Запис 2001 р.).  Словник жарґонної лексики української мови
5. манка — МА́НКА, и, ж., розм. Манна крупа. Кілограм манки; *У порівн. Дощ перетворився на дрібну, як манка, льодову крупу (Грим., Незакінч. роман, 1962, 91); // Манна каша. Хлопчик з ліжечка злітав, швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118).  Словник української мови в 11 томах