маячіння

МАЯЧІ́ННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мая́чи́ти².

В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати.. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (Мик., II, 1957, 230);

Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка й сина (Донч., III, 1956, 230);

*У порівн. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр., І, 1951, 451).

Значення в інших словниках

1. маячіння — маячі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. маячіння — див. марення  Словник синонімів Вусика
3. маячіння — -я, с. Дія і стан за знач. маячити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. маячіння — МАЯЧІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. мая́чи́ти². В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати .. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (І.  Словник української мови у 20 томах
5. маячіння — маячіння маячня ◊ маячіння зрізаної голови́ дурниці, нісенітниці (ст)|| = баєр  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. маячіння — МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. маячіння — Маячі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)