маячіння
МАЯЧІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. мая́чи́ти².
В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати .. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (І. Микитенко);
Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка й сина (О. Донченко);
* У порівн. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)