Значення в інших словниках
-
маячіння —
маячі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
маячіння —
-я, с. Дія і стан за знач. маячити II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
маячіння —
МАЯЧІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. мая́чи́ти². В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати .. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (І.
Словник української мови у 20 томах
-
маячіння —
маячіння маячня ◊ маячіння зрізаної голови́ дурниці, нісенітниці (ст)|| = баєр
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
маячіння —
МА́РЕННЯ (МАРІ́ННЯ) (гарячковий стан хворої чи сонної людини, що звичайно супроводжується незв'язною, невиразною, беззмістовною мовою), МАЯЧНЯ́, МАЯ́ЧЕННЯ (МАЯЧІ́ННЯ), ВЕРЗІ́ННЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
маячіння —
Маячі́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
маячіння —
МАЯЧІ́ННЯ, я, с. Дія та стан за знач. мая́чи́ти². В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати.. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (Мик.
Словник української мови в 11 томах