ментор

МЕ́НТОР, а, ч.

1. заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь.

Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (Фр., XVI, 1955, 372);

Гальванеску із зв’язаними руками покоївся в глибокому кріслі і, дарма що сидів у такій незручній позі, працьовито виконував роль ментора… під дулом свого власного браунінга (Смолич, І, 1958, 141).

2. бот., сад. Живець, який прищеплюють до рослини з метою одержання в гібриді рис цього живця.

[Карташов:] Ми визнаємо гібридизацію міжвидову і навіть міжродову. Визнаємо деякий вплив відкритого вами ментора (Довж., І, 1958, 468).

∆ Ме́тод ме́нтора — один з методів одержання в гібриді бажаних рис, властивих живцю-прищепі.

Користуючись методом ментора, Мічурін ліквідував безплідність у віддалених гібридів (Наука.., 9, 1956, 29).

Значення в інших словниках

1. ментор — ме́нтор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ментор — див. НАВЧИТЕЛЬ.  Словник синонімів Караванського
3. ментор — -а, ч. 1》 заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. 2》 бот., сад. Живець, якого прищеплюють до рослини з метою одержання в гібриді рис цього живця. Метод ментора. 3》 перен. Нудна людина, яка любить усіх повчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ментор — Навчач, виховач, див. вихователь, наставник, смотритель  Словник чужослів Павло Штепа
5. ментор — МЕ́НТОР, а, ч. 1. заст., ірон. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (І.  Словник української мови у 20 томах
6. ментор — ме́нтор (грец. Μέντωρ) 1. Ім’я наставника Телемака, сина Одіссея, в поемі Гомера «Одіссея». 2. Керівник, наставник, вихователь. 3. Переносно – надокучлива, нудна людина.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ментор — ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор..  Словник синонімів української мови
8. ментор — Ме́нтор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)