ментор
ме́нтор
-а, ч.
1》 заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь.
2》 бот., сад. Живець, якого прищеплюють до рослини з метою одержання в гібриді рис цього живця. Метод ментора.
3》 перен. Нудна людина, яка любить усіх повчати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови