метрика
МЕ́ТРИКА¹, и, ж.
1. Вчення про віршові розміри й ритми в поезії;
// Будова вірша за певним розміром.
З роками в поезії Шевченка все більше й більше переважає чотиристопний ямб, все строгішою робиться метрика, що не заважає ритмічному багатству (Рильський, III, 1956, 238);
// Розміри вірша.
Леся Українка була яскравим новатором як у застосуванні нових мовностилістичних жанрів.., різноманітної поетичної метрики і засобів віршування, так і в широкому використанні народно-розмовної мови для вираження складних понять (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 537);
Валентина Ткаченко шукає нових образних засобів, користуючись різною метрикою і строфікою, створюючи виразні метафори (Вітч., 10, 1963, 203).
2. муз. Те саме, що метр²2.
Питання форми, метрики та ритміки народної пісні одержує у Лисенка розвиток в ході збагачення його фольклористичного досвіду (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 52).
МЕ́ТРИКА², и, ж., заст.
1. Виписка з метричної книги про дату народження; свідоцтво про народження.
— От як піду по метрики Ярині, то й про тебе попа запитаю (Л. Укр., III, 1952, 668);
— Треба мати інструмент на себе і майбутніх підмайстрів, треба метрику показати, що ти законний син і що батьки твої не хлопи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 117).
2. Метрична книга.
Мотуз пішов до священика й навіть достав усі виписи з метрики і забрав метричні засвідчення про своїх дядин та тіток (Н.-Лев., IV, 1956, 224);
Давно вже призабулися Петренки й зосталися самі Гопченки, навіть у метрики повписувались, і тепер тільки родинні перекази можуть відновити родове прізвище Микити й Грицька Гопченків (Ю. Янов., II, 1954, 154).
Словник української мови (СУМ-11)