молотобоєць
МОЛОТОБО́ЄЦЬ, бійця, ч. Помічник коваля, який працює великим молотом; робітник ковальського цеху.
Згодом, вбившись у силу, я став у батька за молотобійця (Минуле укр. театру, 1953, 10);
Край села на горбику батькова кузня.. Гупав молотом Ларивон — надійний батьків молотобоєць (Руд., Остання шабля, 1959, 16).
Словник української мови (СУМ-11)