монографічний

МОНОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моногра́фія; який є монографією.

Для поглибленого вивчення історії української літератури велике значення мав ряд монографічних праць, створених останнім часом (Рад. літ-во, 1, 1957, 3);

За останні роки в періодиці з’явилось чимало статей про його [О. П. Довженка] твори, але й досі про Довженка-письменника не маємо жодного монографічного дослідження (Літ. газ., 11. IX 1959, 2).

Значення в інших словниках

1. монографічний — монографі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. монографічний — [монограф’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. монографічний — -а, -е. 1》 Прикм. до монографія; який є монографією. 2》 Присвячений творчості одного художника, композитора і т. ін. (про виставку, концерт і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. монографічний — МОНОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моногра́фія; який є монографією. Основну увагу зосереджено на літературознавчих зацікавленнях О. Маковея .. монографічні дослідження О. Маковея про П. Куліша і Ю. Федьковича (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. монографічний — Монографі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)